Перший Manhunt виглядає актуально навіть сьогодні, через шість років після релізу. Крастися темними лабіринтами в образі Джеймса Ерла Кеша і душити ворогів поліетиленовим пакетом в наш час настільки ж цікаво, що і в 2003-му. Гриміли навколо Manhunt скандали забулися, а гра залишилася: стелс-екшен про снафф-фільми, де головний герой ховається в тінях, чекає зручного моменту і жорстоко вбиває полюють на нього психопатів, а божевільний голлівудський режисер знімає те, що відбувається на десятки камер.
Скандалів з приводу вийшов в 2007 році на PS2 сиквела було не менше (див. Нашу врізку), але Manhunt 2 на консолях пройшов зовсім непоміченим (якийсь інтерес представляє хіба що Wii-версія). Все-таки одних вбивств, блювотини, околопорнографіческого сеттинга і лайок мало - бажано, щоб до всіх цих чудовим складовим додавалася хоч скільки-небудь запам'ятовується гра.
Одного разу в психозі
Перестрілок з використанням укриттів в грі не менше, ніж стелс-екшену.
Manhunt 2 - консольна гра трирічної давності, так що якихось високих технологій тут не може бути в принципі. Є фокуси з освітленням, камеру сліплять прожектора, подекуди дизайнери намагаються соромливо прикрити недоліки движка туманом ... але до текстур і моделей краще не придивлятися, щоб зайвий раз не нагадувати собі про те, що ми граємо в гру на движку GTA: San Andreas при живому GTA 4.
Головний герой - скромний в окулярах хлопець на ім'я Денні Лемб, якому в екстремальних ситуаціях допомагає дружньою порадою уявний (особливого секрету тут немає) один Лео Каспер. На першому рівні Денні збігає з психіатричної лікарні (детективу Теппен в Saw на це знадобилася ціла гра!), На другому за ним починають ганятися затягнуті в костюми Шукачі з таємничою медичної організації під назвою «Проект».
Після цього Денні належить довго бігати по всіляких злачних місцях (садомазоклуб, порномагазині, порнотеатр, публічний будинок, телестудія), з'ясувати, що сталося з його дружиною і дітьми, і дістатися до керівництва «Проекту». Рівні за Денні витримані в стилі першого Manhunt: ворогів багато, їх важко перемогти у відкритому бою, але можна спокійно і методично вбивати одного за іншим.
Третина гри присвячена пригодам кілера Лео (у якого з Денні на двох одне свідомість) і не має нічого спільного з оригінальним Manhunt. Це стандартний занудний консольний шутер (так виглядала б Kane & Lynch: Dead Men, якби в ній не було ні Кейна, ні Лінча). Мабуть, специфічна механіка Manhunt набридла навіть розробникам з Rockstar: замість того щоб ховатися по темних кутках і смакувати кожне вбивство, ми носимося по яскраво освітлених вулицях і розстрілюємо армії закутих у броню спецназівців.
Засадити ногою копу рухом миші приємно, але все ж не так приємно, як якщо б у руках був віімоут.
Сам Денні - гідний продовжувач справи Джеймса Ерла Кеша: вічно ізгваздан з ніг до голови чужою кров'ю, але при цьому зберігає відсторонено-безневинний вираз обличчя.
щаслива м'ясорубка
А адже саме первісна примітивність механіки робила Manhunt настільки вдалим симулятором серійного вбивці. Якщо нас помітять вороги, то будуть довго і хтиво рвати на частини, топтати ногами, бити підручними предметами ... а значить, ворогів ми теж повинні ненавидіти і позбавлятися від них самими повільними і болісними способами.
Розліт крові і недоносків мозку в Manhunt 2 реалістичніше, ніж в будь-якій іншій грі. Шкода, трупи швидко зникають.
Якщо підібратися до супротивника непоміченим, можна зробити звіряче вбивство одного з трьох ступенів жорстокості. Як і в першій частині, звичайної бейсбольною битою можна просто забити людини до смерті, а можна розколоти йому голову, як кавун. Якщо під руку підвернеться якийсь більш оригінальний інструмент (скажімо, кліщі), то третя ступінь буде являти собою що-небудь екстравагантне (виколупування очних яблук). Апофеоз всієї гри - розпилювання черепа кричить і відбивається противника тупий ножівкою. Ось таким і повинен бути справжній Manhunt - злісним, цинічним, без всяких антрактів і перерв на Hitman: Blood Money ...
Крім стандартних вбивств, в Manhunt 2 з'явилися нові можливості - можна умертвити противника з використанням особливостей навколишнього оточення (телефон, електрощит), а також прикінчити його видали (в стрибку зі сходів або балкона). Тут навіть ступенів жорстокості немає. П'ятдесят раз почавши рівень з контрольною точки і стільки ж разів повторивши процес утоплення годинного в унітазі, запросто можна звихнутися і самому стати маніяком.
На Wii кожне вбивство обігравалося з використанням особливостей віімоута - в залежності від ситуації доводилося смикати, бити, закручувати, втикати ... У PC-версії цю можливість зберегли, але все маніпуляції здійснюються шляхом невинного шелестіння мишкою по килимку. Ефект, звичайно, не той: ритмічне впровадження осколка скла в тіло ворога так передати ще можна, а ось молодечий помах сокирою або удушення телефонним дротом - не дуже. Але принаймні ми безпосередньо беремо участь у перетворенні противника в закривавлений обрубок, а не дивимося з боку, поки Денні робить свою чорну справу.
Всі вищеописані моменти справедливі для тих ділянок рівнів, де Денні змушений покладатися тільки на свою спритність і імпровізоване зброю. Як тільки йому в руки потрапляє пістолет (дробовик, штурмова гвинтівка), гра знову-таки перетворюється в стандартний консольний шутер, де про скритності можна не турбуватися.
Мало просто втопити противника в туалеті - треба ще розтрощити йому голову кришкою від зливного бачка. Перші 20 раз це навіть весело.
Локації в Manhunt 2 на рідкість неоригінальні: здається, що з-за рогу назустріч Денні ось-ось вийдуть Макс Пейн або Дюк Нюкем.
* * *
В Manhunt 2 дуже мало Manhunt: один чудовий рівень за мотивами фільму «Хостел», де звірячі садистські вбивства піднімаються до рівня справжнього перформанс-арту, кілька несподіваних видів зброї (запам'яталися циркулярна пила і гігантські садові ножиці) і дві-три невеликі замкнуті арени, де кожна дія треба відточувати до автоматизму.
В цілому гра вийшла зовсім інша - зі стріляниною з штурмових гвинтівок, стандартним сюжетом про кілера, що мстить яка породила Кучму організації, і невиразними общегородскими рівнями. Приємно, що Manhunt 2 все-таки вийшла на PC і що кровіща б'є без будь-якої цензури ... але технологічне відставання перетворює Manhunt 2 з просто прохідного проекту в проект відверто провальний. Геніальна гра, що вийшла із запізненням на три роки, ще може бути цікавою; посередня гра три роки по тому не потрібна майже нікому.
Реіграбельность - немає
Класний сюжет - немає
Оригінальність - немає
Легко освоїти - так
Виправданість очікувань 20%
геймплей 5
графіка 5
Звук і музика 6
Інтерфейс і управління 6
Дочекалися? Головна проблема Manhunt 2 - не в технологічну відсталість, а в тому, що звіряча гра про снафф-фільми перетворилася на банальну історію про кілерів і божевільних, з елементами занудного консольного екшену.
Рейтинг «Манії»: 5,0
«Середньо»
