Місце трилогії God of War в ієрархії слешерів те саме положення Baldur's Gate 
серед RPG і Half-Life серед шутерів. Перша частина , Що вийшла в 2005 році, здобула схвальні відгуки критиків, підкорила гравців і встановила нові стандарти в жанрі: небачені на PS2 графічні краси, позамежна, часом протиприродна жорстокість, нетривіальні головоломки і на рідкість приємна бойова система. Продовженню вдалося неможливе - додати в усьому. Поки злегка очманілі конкуренти несміливо (і безуспішно) намагалися наблизитися до рівня GoW 2 , SCE Santa Monica закінчила роботу над третьою, фінальною серією - дороговказною зіркою для численних наслідувачів на найближчі років п'ять.
Grand Finale
Незважаючи на скромні нововведення, God of War 3 нітрохи не поступається попередницям. Зубодробильні «фаталити» вершаться за допомогою QTE , Зброя можна поліпшити тільки за рахунок червоних сфер, що випадають в основному з переможених ворогів, - ніякої торгівлі та накопичення капіталу. Пазли дивують своєю вишуканістю: в хід йдуть музичні інструменти (їх ще потрібно налаштувати), трупи богинь стають елементом мудрованих інженерних маніпуляцій, навіть друзям людини дісталося - Кратос, немов справжній квотербек, влучними стусанами зашвирівают злісних собак в портал. Така винахідливість вигідно контрастує з одноманітними завданнями «дерните важіль» або «Стрельні в кнопку».
Кратос на крилах Ікара (не повторюючи долю їхнього колишнього власника) проноситься над трясовиною вторинності, що поглинула лицаря Данте і вершники Апокаліпсису . Заїжджена типу «побилися - видерлися - штовхнули ящик і за новою», якою грішили бездарні клони, тут і не пахне. Нас то розважать інтерактивної сценою, то підкинуть безпорадного NPC в навантаження, то подарують побачення з Афродітою. Сюжет бадьорий і не впадає посеред оповідання в незрозумілу летаргію.
ворог хорошого
У God of War існує неписане правило: будь-якому персонажу з часом обов'язково відірвуть ноги, виколют очі або задушать власними кишками. Ненормовані дози найжорстокішого насильства, виконаного з рідкісним кінематографічним майстерністю і збоченій винахідливістю, роблять GoW настільки милим серцю шанувальників віртуального «м'яса» і кровищи.
Не дивно, що в цьому похмурому, невиліковно хворому і невимовно прекрасному світі майже немає місця позитивним героям. Мешканці Олімпу, які забули про внутрішні чвари і готові дати організовану відсіч титанів, нагадують банду суперзлодеев з коміксів. А суворому спартанцю Кратос відмінно підійшла б роль головного негідника. Цей холоднокровний і цинічний вбивця, винний у смерті своєї сім'ї, не звик до сентиментів. Його мета - Зевс, і він не зупиниться ні перед чим. Удари в спину, тисячі загублених життів, та й кінець світу - прийнятна ціна, коли мова йде про помсту. Інший раз одержимість Кратос призводить до кумедних казусів: ну хто ще міг врятувати напівоголені принцесу від чудовиськ тільки потім, щоб тут же перемолоти її колесом механізму, відчиняє ворота?
До вирішальної битви з богами Кратос підходить грунтовно переоснащення. До «Клинкам вигнання» (замінюють «Клинки Афіни») поступово приєднуються «Батіг Немезіди», «Немейские кастети» і «Кігті Аїда». Кожен вид пов'язаний з унікальним заклинанням, сам по собі спартанець чаклувати не вміє. І якщо раніше цілком можна було обійтися одними клинками, то тепер непотрібних речей просто немає. Виняток - малоефективний «Меч Олімпу» з режиму люті.
Нових супротивників небагато. Відзначити варто, мабуть, химеру - надзвичайно живучий гібрид лева, змії і гірського козла. А медузи, сатири, мінотаври і циклопи добре знайомі всім, хто здолав дві перші частини. Зате максимальна кількість ворогів на екрані зросла з 15 до 50. Простір для тактичних маневрів відкрили зміни в бойовій системі. Жовта смужка під індикаторами здоров'я і мани - це сила, яка живить три з чотирьох артефактів (крім «самодостатніх» крил Ікара). Голова Геліоса служить ліхтариком і засліплює монстрів, чоботи Гермеса надають спритність і швидкість, цибуля Аполлона тхне вогняними стрілами. Гнучке управління дає можливість легко і зручно перемикати зброю експортували безпосередньо під час «комбо» і використовувати артефакти відповідно обстановці.
олімпійське золото
Останні місяці перед релізом не пройшли даремно, і GoW 3 ще покращала, скинувши з п'єдесталу Uncharted 2 . У порівнянні з демо-версією, показаної на Е3 2009 тіні і освітлення стали набагато реалістичніше, а текстури - чіткіше. Технологія MLAA (Morphological Anti-Aliasing) забезпечує повноцінне згладжування (чого на PS3 днем з вогнем не знайти), і навіть motion blur, часто нізводімий до ролі «фігового листка», тут застосовується до речі і з розумом. Зрозуміло, чому SCE Santa Monica відмовилися від CG-роликів - з таким двигуном їм сам чорт не брат.
Талант програмістів розв'язав руки художникам і дизайнерам. Чудові інтер'єри олімпійських палат з дзеркальними статями, величезні статуї (іноді - живі) і глибини Тартар надовго залишаться в пам'яті. Сутички з «босами» осоромить будь голлівудський блокбастер, і пальма першості тут належить мутанту Посейдону. Поєдинок з ним має кілька «вимірів»: крім тризуба, у океанського владики є симбіонт Левіафан - багатоголова помісь коня і якихось огидних морських гадів. Битва відбувається на спині титану, який теж часом встряє в хід битви. Хоча і в інших слешер кшталт Bayonetta були гігантські «боси», лише в GoW 3 несподівані далекі плани камери дозволяють насолодитися справді циклопічним масштабом баталії.
* * *
Хто ж все-таки в цьому всесвіті Кратос - «чума» або остання надія, - ми будемо гадати до самих титрів. Так, оповідання не обійшлося без деяких умовностей і неузгодженостей, зате на сюрпризи розробники не поскупилися. Прагнучи уникнути набили оскому кліше, вони додали рефлексію а-ля Max Payne і дещицю філософського підтексту (див. давньогрецький афоризм в епіграфі до гри). Ось вже чого ніколи не чекаєш від слешер, так це поживи для роздумів.
God of War 3 не тільки граючи затьмарює колег по жанру, а й змушує по-новому поглянути на можливості цілої платформи. Не думайте, що SCE Santa Monica створила просто якісний проект, цікавий вузькому колу поціновувачів, - це безперечне досягнення для індустрії взагалі.
Інший раз одержимість Кратос призводить до кумедних казусів: ну хто ще міг врятувати напівоголені принцесу від чудовиськ тільки потім, щоб тут же перемолоти її колесом механізму, відчиняє ворота?
